В доме-интернате. Дети, у которых можно поучиться осознанности, добру, труду, доброжелательности, умению радоваться простейшим вещам…
Люди, почуйте, що каже шістнадцятирічний хлопець з інтернату для розумово відсталих дітей, з яким спілкувалися по душам. Іноді думаю, кого вважати відсталішим, дитину, яка має ярлик дурня та певні вади, яка каже такі речі, чи осіб із соціуму, які, не можуть поділити між собою гроші, людей, мову… Василь: “я працюю, щоб люди жили добре, щоб було добро на землі, щоб робота не стояла. Хочу, щоб люди відчули, що вони є благода для Бога. В кожному слові є благодать. Потрібно вчиться, вчиться, вчиться. Потрібно молитись. Робити добро людям. Жити для людей!” !!!
Ми вважаємо себе такими розумними, але в цієї дитини усвідомленості більше, ніж у багатьох з нас…
